Згідно переказу, ще за давньоруської доби у печерах Почаївської гори, що являли собою природні скельні гроти, оселилися ченці. Припускають, що то могли бути вихідці із спустошеного монголами 1240 р. Києва. У такому випадку місце, де нині стоїть Почаївська Лавра, могло привабити ченців своєю наближеністю до Кременця, який монголи взяти не змогли, та розташуванням на території міцного Галицько-Волинського князівства, яке не втратило могутності навіть за монгольської навали. Переказ також стверджує, що одного разу на горі, де мешкали ченці, з`явилася у вогняному стовпі Божа Матір. Давня лаврська традиція датує цю подію 1240 або 1261 рр.
Крім одного з ченців, свідком з`явлення став місцевий пастух Іоанн Босий. Пречиста залишила на вершині гори відбиток правої Стопи, із якого почала виточуватися вода, наділена благодаттю зцілень. До благодатного джерела пішли люди. Під 1450 р. у документах вперше згадується місцевість Почаїв. При цьому про монастир ще не повідомляється, можливо, через відсутність у пустельних ченців об’єднаної громади.
Коріння назви «Почаїв» пов`язують із малою київською річкою Почайною, із висловом «Поча Діва творити чудеса», із словами «чаяние» або «поча», з яких друге позначає «багниста місцевість», що дійсно існує в околицях Лаври. Згодом, на пожертвування прочан, ченці збудували на південному схилі гори мурований храм Успіння Пресвятої Богородиці.
Найбільшою Святинею Почаївського манастиря стала Чудотворна Ікона Божої Матері. Року 1559-го грецький Митрополит Неофит поблагословив цією Іконою дідичку с. Орля (Урлі) біля Почаєва, Анну Гойську, яка помістила її в своєму замку в каплиці. А з бігом часу від Ікони стали творитися чудесні зцілення, чому Гойська передала її року 1597-го монахам на Почаївську Гору, а ті поставили її в свою малу муровану Церкву, яка була в них з давніх давен. До цієї Ікони стали сходитися селяни, творилися зцілення, і слава про Чудотворну Ікону широко розійшлася по всій Волині.
Року 1649-го дідичі Федір та Єва поставили великого мурованого Собора Пресвятої Тройці на Почаївській Горі, трохи вище від Церкви малої, так що цільбоносне джерело з Стопи Божої Матері опинилося тепер у Соборі, праворуч від Іконостасу, недалеко Вівтаря. Ікону Божої Матері перенесли з малої Успінської Церкви в велику нову Троїцьку, і повісили її в Іконостасі над Царськими Братами,
Чудотворна Почаївська Ікона мальована масляними фарбами на липовому дереві. Вона не велика: 6,2 вершків висока, а 51/2 вершків широка. Малюнок Божої Матері поясний, на правій руці Мати держить Сина, а в лівій плата (хустку, пеленку), яким прикриває Його ногу та спину. Голова Матері схилена до Сина. Ліва рука Спасителя лежить на плечі Богоматері, а правою Він благословляє. Праворуч від Богоматері намальовані Пророк Ілля й Св. Мина, а зліва — Первомученик Стефан і Преподобний Авраамій, а долі Ікони намальовані: Мучениця Параскева, Великомучениця Єкатерина та Преподобна Ірина, разом 7 маленьких Іконок.
Року 1773-го Чудотворна Ікона, з дозволу Папи, була коронована за латинським звичаєм, про що докладно розказано вище. Коли відбувалась Коронація, то стара Троїцька церква ще стояла, а в ній була над Царськими Братами Чудотворна Ікона. Коли ж Троїцького Собора потім розібрали, то Ікону Божої Матері перенесли в Церкву Трапезну, і тут вона стояла 18 літ, і тільки року 1791-го Ікона була внесена в нову велику Успінську Церкву. У Вівтарі на Запрестольній стіні зробили по 1780-му році великого Кивота, аж до стелі, і в ньому поставили Чудотворну Ікону, — тут вона стояла аж до 1861-го року.
Чудотворна Ікона була в Ризі з великих і дрібних перлин, з двома золотими коронами, — на Богородиці й на Сині її. Корони з чистого золота, прикрашені рубинами та перлами; корону над Богородицею держать дві статуї Анголів. Року 1843-го провід манастиря просив Св. Синод дозволити цих Анголів зняти, як не прийнятих у Православній Церкві фігур, а замість корон вмістити Хрести чи Чаші, але Синод не дав згоди на таку заміну.
Року 1845-го, за Єпископа Никанора, була зроблена надзвичайно коштовна нова Риза на Чудотворну Ікону. Риза прикрашена дорогоцінним камінням, — топазами, аметистами та аквамаринами. Так само були зроблені й нові корони, і прикрашені брильянтами та сапфирами.
За Єпископа Антонія (1860—1866) сильно перероблювався Вівтар. Вирішено було забрати Чудотворну Ікону з Запрестольної стіни і помістити її так, як то було перше вдавнину, до 1771-го року, у старому Троїцькому Соборі: над Царськими Братами.
Освячення Престолу, Іконостасу й Собору було призначене на 13 серпня 1861-го року. Готовий був новий мистецький дорогий Іконостас, і в ньому, над Царськими Братами мала висіти Чудотворна Ікона. Був великий здвиг народу, Ікону зняли з Запрестольної стіни, а Єпископ Антоній Павлинський вставив її в новий Кивот. Нового Кивота, з сіянням (з проміннями) навкруги, зробив мистець Ф. А. Верховців у Петербурзі.
І з цього часу, з 13 серпня 1861-го року Чудотворна Ікона висіла над Царськими Братами, і на шнурах опускалася для поклоніння вірних чи для Акафісту їй, і знову підіймалася. Цей звичай взятий з Києво-Печерської Лаври, де Чудотворна Ікона. Божої Матері опускається й підіймається здавна.
До 1861-го року Чудотворна Ікона Божої Матері стояла в особливому Кивоті на Запрестольній стіні, а коли треба було народові вклонятися Іконі, то монах "кивотник" виносив її на середину Церкви для поклоніння.3
Року 1866-го той же майстер золотих діл Ф. Верховців зробив дуже коштовну нову золоту Ризу (оклад) на Чудотворну Ікону та приоздобив її безліччю дорогоцінного каміння. Так само поприкрашувано й корони.
Чудотворна Ікона звичайно 1 жовтня, на Свято Покрови, переноситься в Теплу Церкву, а на Вербну Неділю перед Великоднем вертається в Успінський.
Собор. Перед Чудотворною Іконою читається Акафіст їй тричі денно: по Утрені, по Літургії і по Вечірні. Завжди на цих Акафістах повно народу.
У Почаївській Лаврі, у тому ж Успінському Соборі, зберігається й друга Ікона, що зветься Почаївською. Року 1848-го в Києві лютувала холера, і кияни дали обітницю поставити в Почаєві Ікону Божої Матері. Холера ущухла, і кияни виготовили копію з Почаївської Ікони, але без додаткових маленьких Іконок, тільки долі додали Стопу Божої Матері.
